Автобіографія

Народився у місті Львові 23 жовтня 1982р. У школі мені попався клас, в якому всі хлопці захоплювалися спортом №1 у світі - футболом. Кожного дня після уроків Ми йшли грати у футбол, за що частенько діставали від класного керівника. Якось до нас у школу прийшов тренер з футболу, і запросив всіх бажаючих на тренування (відбір), тоді на тренування пішло чоловік тридцять, але залишитись мало не більше п"ятнадцяти, Я деже переживав що непотраплю в завітну п"ятнадцятку, але мені повезло, мене зарахували до складу команди , де Я і провів більшість свого вільного часу. Тренування займали багато часу і сил, але мені це дуже подобалось і я з новими силами йшов на нові тренування. Інколи приходячи з тренувань небуло навіть сили повечеряти, незнаю чому, але мені це подобалось. Виступаючи на першість міста Ми демострували непогану гру,незважаючи на те, що ми виступали у старшій групі, де суперники були старші від нас на рік або й два. Потім Я поступив у ЗУК - Західноукраїнський колегіум. Група складалася з 25 хлопців і 3 - ох дівчат. Та нажаль дівчата не витримали такої тяжкої долі - як вчитися з стількома хлопцями, і після першого семестру перевелися на інший факультет. І знову мені попалась спортивна група, в якій майже всі захоплювались футболом. В першій же внутрішній спартакіаді Ми зайняли перше місце, перемігши у фіналі студентів четвертого курсу. І майже у всіх змаганнях Ми займали призові місця. Але в такій групі неможливо було обійтись без веселих гулянок, спиртного, сигарет і сигарет не тільки з тютюном. І Я почав в це втягуватись, почав пропускати тренування, і більшість вільного часу проводити з групою в застілях та у товаристві представниць слабкої статі. Цьому також сприяла травма, яку я дістав на тренуванні. Та бажання грати у футбол, перемогло бажання глушити спиртні напої у колі одногрупників, та ось від потягу до сигарет та дівчат позбутись не вдалось. Та відновившись після травми, Я знову став чемною дитиною, хоча інколи все ж таки приходилось повертатися до старих метотів підняття настрою, як говорится Я гуляв "Редко но метко". Якось на "Сокіл" прийшов представник ЛДАУ - Львівський Державний Аграрний Університет і запросив нашу команду захищати честь їхньої молодіжної команди на першість області з футболу. Ми довго не думали і погодились, атже виступ на такому рівні змагань - це неоціненний досвід, і можливість побачити, що ми собою представляємо. Треба сказати, що футбольне поле в Дублянах, одне з найкращих на Львівщині, тому на домашні матчі ми настроювались дуже серьозно. До речі вболівальники які приходили на матчі палко підтримували нас, незважаючи на те, що Дубляни місто невелике та на футбол приходило багато людей. В першому ж колі, Ми показали себе з кращої сторони, програвши лише три матчі, один звели у нічию і решту перемогли. За результатами першого кола Ми були четверті, побачивши нашу гру, начальство поставило перед нами завдання зайняти не менше третього місця, з чим ми успішшно впорались. У бородьбі з Золочівським "Соколом" Ми у передостанньому турі вирішили своє завдання, перемігши їх 3:1, і зайняли почесне третє місце, пропустивши вперед лише Карпати 3 та СКА. Потім моя "футбольна карєра" ніби завмерла, були поодинокі виступи за різні команди та ні до чого серьозного це непризвело. Закінчивши коледж, мене затягали по воєнкоматах, недивлячись на те, що Я був худий, при проходженні комісії виявився придатним до проходження строкової служби, та особливого бажання йти в армію у мене не було. І Я спробував поступити у якийсь вищий навчальний заклад, і мій вибір впав на ЛБІ. Тут і продовжилась моя футбольна карєра, яка триває й досі. Про теперішні мої футбольні досягнення Ви зможете подивитись на посиланнях які наведені нижче. Паралельно з виступами за ЛБІ, Я брав участь у змаганнях на першість міста з футзалу, захищаючи честь команди Інем (Політех), та АТ "ЕНЗИМ".

• football

• sport401EKs

• LBISPORT

• сайти моїх друзів